Законопроект 2458: імітація компромісу

27 листопада 2020 року профільний Комітет з питань енергетики та житлово-комунальних послуг вкотре розглядав законопроект № 2458 “Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг”. Власне, на засіданні комітету йшлося про внесення до законопроекту додаткових поправок з метою його доопрацювання в рамках підготовки до повторного другого читання, яке наразі заплановане на 4 грудня.

А 2 грудня оновлена порівняльна таблиця з’явилася на офіційній сторінці Верховної Ради.

Тож чи змінилося щось суттєво в тексті законопроекту 2458?

Коротка відповідь - ні, принципово нічого не змінилося.

Поправки, схвалені комітетом 27 листопада, передбачають лише дві речі:

  1. Технічне доповнення, щоб закрити “часову прогалину” між набранням чинності законопроектом (якщо він таки буде прийнятий) і укладенням договорів на технічне обслуговування (ТО) внутрішньобудинкових газових мереж.

  2. Доповнення законопроекту фантастичним оповіданням про “два тарифи” на “теплову енергію та інші комунальні послуги”: для будинків, у яких вже встановлено вузли комерційного обліку теплової енергії та води, і в яких ще не встановлено. А також - про “відшкодування” вартості лічильників, які були встановлені (спів)власниками будівлі самостійно - через повернення коштів з тарифу, шляхом їх зарахування в майбутні платежі…

Чи можна вважати такі поправки до законопроекту компромісом чи кроком назустріч споживачам? Чи можна вважати, що застереження споживачів житлово-комунальних послуг були почуті? Ні!

 

По-перше, законопроект 2458 змінює чинний порядок укладання договорів про надання комунальних послуг. Змінює так, що фактично позбавляє співвласників багатоквартирного будинку можливості ініціювати укладення індивідуальних договорів. Чи будуть такі договори укладені - в разі прийняття законопроекту 2458 залежатиме від доброї волі виконавця комунальної послуги, а не від волевиявлення співвласників. Ми це вже докладно пояснювали на прикладах.

 

По-друге, стосовно технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання - законопроект перекладає відповідальність за таке обслуговування “за замовчанням” з операторів ГРМ на самих співвласників багатоквартирного будинку. Так, останнє доповнення від 27 листопада знімає проблему “часової прогалини” при переході на договори за новими умовами законопроекту 2458. Але самі умови принципово лишилися тими самими: оператор ГРМ більше не відповідає за замовчанням за безпеку будинкових газових мереж, і може в односторонньому порядку розірвати договір про їхнє технічне обслуговування.

 

По-третє, в частині встановлення вузлів комерційного обліку законопроект передбачає замість цільових внесків на встановлення, заміну та обслуговування вузлів комерційного обліку (будинкових лічильників), які споживачі сплачують виключно за вузол обліку теплової енергії та води в своєму будинку - закласти такі витрати частково в тариф на теплову енергію та інші послуги, а частково - до плати за абонентське обслуговування. Ми вже докладно і на прикладах пояснювали, чому такий підхід є неприйнятним та чому він загрожує термомодернізації в житловому фонді.

Доповнення ж від 27 листопада стосовно “двох тарифів” і “відшкодування” виглядають не більш ніж окозамилюванням. Адже якщо замість прозорого цільового внеску витрати на встановлення вузла комерційного обліку ховають у тарифі, то вже не має значення, на тисячу чи на сотню будинків той тариф буде розподілений. “Братська могила” тарифу лишається братською могилою незалежно від кількості похованих у ній будинків. Та й виникає велике запитання: тариф на теплову енергію є сумою тарифів на її виробництво, транспортування і постачання. До якого з них має бути внесено витрати на встановлення вузлів комерційного обліку, і чому саме до нього? За чинним законом це - окремий цільовий платіж, і таке питання навіть не постає. А хто і як розпорядиться коштами співвласників, коли вони будуть “розчинені” в тарифі? І як їм прозвітує?

Ну а тези про “відшкодування” з тарифу вартості лічильників тим, хто їх встановить самостійно, попросту ніколи не будуть реалізовані на практиці. Адже автори законопроекту пропонують завідомо неробочу ідею, сплутавши оператора зовнішніх інженерних мереж і виконавця комунальної послуги, їхні повноваження, їхні кошти та межі їхньої ліцензійної діяльності.

 

Отже, законопроект 2458, який профільний комітет пропонує до розгляду в повторному другому читанні, є по суті тим самим текстом, який уже розглядався Верховною Радою - і не був підтриманий. Автори внесли незначні косметичні правки, так і не відмовившись від принципово неприйнятних та небезпечних для країни підходів. Це - звичайне окозамилювання.

 

Ми вважаємо, що в такому вигляді законопроект 2458 не може бути підтриманий, та просимо народних депутатів відхилити його або, принаймні, направити на повторне друге читання.

 

Ми розуміємо, що через неодноразові перенесення строків, визначених чинним Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, підприємства тепло- і водопостачання опинилися в скрутному становищі. І що невеличкі зміни, які розв’язують проблеми підприємств, в законопроекті 2458 “взяті в заручники” інших змін - корупційно мотивованих і шкідливих для галузі. Тим більше дивує і викликає обурення цинічна впертість лобістів законопроекту 2458, які шантажують цілу країну неприйняттям необхідних змін.

Тому звертаємо увагу на законопроект 4383, який дозволяє оперативно вирішити питання, які нині болять підприємствам ЖКГ, без руйнування всієї галузі та без створення в ній “контрольованого хаосу”, який несе з собою законопроект 2458.