Позиція спільноти щодо законопроекту 2458 на засіданні комітету Верховної Ради 25.06.2020

Учора, 25 червня, відбулося засідання засідання Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, на якому, серед іншого, розглядалося питання законопроекту 2458 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг". Я щиро вдячний народним депутатам України за надану можливість і честь представити й пояснити позицію нашої спільноти щодо цього законопроекту. Нижче викладаю тези свого вчорашнього виступу, оскільки, як мені видається, в них вдалося дуже стисло викласти суть нашої позиції та запропонувати компромісні формулювання до законопроекту.
Шановні народні депутати!
Дякую за можливість виступити і дати пояснення щодо змісту поданих поправок. Буде правильним дати спершу загальну характеристику запропонованим правкам, щоб був зрозумілий сам наш підхід, самі принципи.
Щодо того робочого тексту законопроекту, який зараз розданий, у нас є три ключові питання:
1) моделі договорів на надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку і порядок укладання т.зв. “публічних” договорів,
2) технічне обслуговування внутрішньобудинкових газових мереж,
3) встановлення і обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії і води.
Останнє питання не звучало в законопроекті в першому читанні, це нові пропозиції, подані в тому числі шановними співавторами законопроекту. Але це питання нас стривожило. Воно змушує нас по-новому подивитися на решту законопроекту, і викликає багато нових запитань.
Але по порядку.
1. Укладення “публічних договорів” і взагалі моделі договірних відносин. Тут є і технічні і принципові питання.
Юридико-технічна сторона: ми підтримуємо ідею дати спрощений механізм укладання договорів через т.зв. “публічну оферту”. Але пропонуємо при цьому дати відповіді на прості запитання, які зараз задають грамотні споживачі, які читають законопроект: якому колу осіб адресована пропозиція укласти договір, в тому числі тоді, коли в місті є більше ніж один виконавець однієї і тієї самої послуги? чому акцептом пропозиції є відсутність заперечень, а не явний акцепт у вигляді, скажімо, оплати послуги? як укладатимуться договори в будинках, введених в експлуатацію вже після прийняття запропонованих змін? Це все технічні питання, на які ми запропонували відповіді та уточнення. Це питання, які задають практики. Тут - жодної політики. Тож дуже просимо почути і підтримати наші пропозиції в частині змін до статті 13 чинного закону про ЖКП.
Але є і принципова сторона - хоча, можливо, це лише непорозуміння і насправді теж просто технічне питання. Мова про те, що зараз за чинним законом про ЖКП серед моделей договірних відносин є модель “індивідуальний договір”, яка включає в себе підваріанти з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем виконавцем послуги і без такого обслуговування.
Але як видно з тексту законопроекту зараз, один з цих варіантів тепер називають окремою моделлю, і маємо назви моделей: “індивідуальний договір з утриманням внутрішньобудинкових систем” і просто “індивідуальний договір”. Якщо так, то в останньому випадку логічно було би уточнити, що то “індивідуальний договір З УТРИМАННЯМ внутрішньобудинкових систем”.
Але головне не це. Головне, що ось ця нова вичленена самостійна модель буде укладатися виключно з ініціативи виконавця послуг у порядку ч.5 ст.13 закону про ЖКП, а самі співвласники її обрати та ініціювати не можуть. Бо цієї нової самостійної моделі нема в переліку моделей, який дає ч.1 ст.14 закону про ЖКП. І ч.4 ст.13 робить виняток для цієї моделі. Якщо це технічна неточність - то давайте доповнимо частину 1 ст. 14 ще одним пунктом, умовно 1-1, з цією моделлю, і будемо далі по тексту на цей пункт посилатися. І приберемо виняток із ч.4 ст.13. Але якщо це принципова позиція, то з нею категорично не можна погодитися, адже виходить, що ми зараз обмежимо споживачів у їхньому праві самостійно вибирати модель, фактично позбавимо їх однієї з моделей договорів. При тому, що ця модель є базовою, за замовчанням.
Хоча в ідеалі від ось цього перейменування і вичленування краще взагалі відмовитися, адже якщо це питання сугубо технічне про назви, то по суті воно нічого не змінює, але додає роботи Кабміну і споживачам - перейменовувати раніше затверджені типові договори та переукладати їх там, де споживачі визначилися з моделями. А визначаються вони, нагадаю, з 1 травня 2019 року. Ми так можемо і не встигнути до опалювального періоду.
2. Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання.
Мова про частину 3 статті 19 закону про ЖКП.
Тут питання принципове. Чинний закон про ЖКП за замовчанням покладає ТО будинкових газових мереж на оператора ГРМ, але дає право співвласникам самостійно обрати і іншого суб’єкта.
Ми пропонуємо зберегти саме таку логіку викладу норми. Тобто, зразу вказати, що за ТО будинкових газових мереж за замовчанням відповідає оператор ГРМ, що платить йому індивідуально окремий споживач, як і сьогодні індивідуально споживач платить за розподіл природного газу. І лише потім дати вказівку на можливість обрання іншого суб’єкта за рішенням співвласників. При такій конструкції норми вона буде дійсно універсальною, стосуватиметься і старих будинків, що “не визначилися”, і новобудов - тобто, завжди буде гарантовано той, хто забезпечить ТО. Наголошую, що це безпекове питання, і саме тому базовий варіант, що працює без додаткової самоорганізації споживачів, має бути основним, і з нього починатися норма.
3. Встановлення вузлів комерційного обліку.
Питання комерційного обліку взагалі не порушувалося в редакції, прийнятій в першому читанні.
Але ось із розданого тексту законопроекту видно цілий блок поправок саме з цих питань.
Нагадаю, чинний закон про комерційний облік теплової енергії та водопостачання передбачає, що внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку мають бути визначені окремо для кожної будівлі. Тобто, співвласники кожного будинку платять лише за себе.
Запропоновані поправки передбачають включення внесків на встановлення вузлів обліку в тариф на послугу, тобто, пропонується знову фактично сховати ці витрати з очей споживача. Фактично, йдеться про те, що навіть той, хто вже встановив собі самостійно вузол обліку, буде в складі тарифу оплачувати вузол обліку комусь нерадивому. Чи стимулюємо ми в таких умовах споживачів взагалі займатися енергоефективністю? Ні, ми їх просто демотивуємо.
Далі - внески на обслуговування і заміну вузлів комерційного обліку закладають в плату за абонобслуговування при індивідуальних договорах і не передбачають, якщо співвласники обрали колективний договір чи договір з колективним споживачем. А як бути, якщо модель договорів зміниться співвласниками? Хто їм поверне сплачені кошти?
І виникає питання як бути з тим, що вже сьогодні низка підприємств отримала від споживачів такі внески згідно з чинним законом про комерційний облік?
Пропонуємо питання комерційного обліку взагалі не включати до законопроекту - як їх і не було в першому читанні. Треба виконувати приписи чинного закону, як це вже і почали робити і підприємства і споживачі.