За результатами аналізу редакції Проєкту, яка була надана для ознайомлення під час нарад 6 і засідання комітету 7 травня 2026 року, ми дійшли висновку, що одна з його ключових норм, а саме нова стаття 26² Закону України «Про теплопостачання», є концептуально хибною і шкідливою для сектору.

Просимо Комітет виключити статтю 26² (підпункт 12 пункту 1 розділу І Проєкту) з тексту, що готується до другого читання.

1. Стаття 26² створює нові бар'єри там, де їх сьогодні немає.

Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків сьогодні модернізують свої індивідуальні теплові пункти без законодавчих перешкод. Існують ДБН з технічними вимогами, ринок проєктних і монтажних організацій, є програми фінансування від Фонду енергоефективності, законодавство й усталена практика прийняття рішень співвласниками за чинними нормами Цивільного кодексу та профільних законів. Фонд енергоефективності працює над розширенням цих програм також на будинки, якими управляють управителі. Існують місцеві програми, в яких можуть приймати участь всі без обмежень форм управління багатоквартирними будинками співвласники. 

Натомість стаття 26² запроваджує чотири нові бар'єри:

• комісію при ОМС з обов'язковим представництвом теплотранспортуючої організації (здебільше монополіста на данній території),

• порядок встановлення та обслуговування ІТП, який має затвердити Кабінет Міністрів,

• технічні умови, які видає теплотранспортуюча організація,

• типовий договір про обслуговування, який також має затвердити Кабінет Міністрів.

Жодного з цих елементів сьогодні для встановлення ІТП ОСББ не потребують. Стаття не «створює умови», а закриває простір тим, хто вже активно використовує наявні умови та фінансові інструменти.

2. Стаття 26² запроваджує презумпцію згоди на втручання у спільну сумісну власність, що прямо суперечить Цивільному кодексу України, конституційному принципу непорушності права власності та міжнародно-правовим зобов’язанням України.

Норма, за якою «у разі, коли протягом трьох місяців з дня отримання повідомлення власник (співвласники) не надав згоду або не повідомив про відмову на встановлення (заміну) індивідуального теплового пункту, вважається, що така згода теплотранспортуючою організацією була отримана», є грубим та безапеляційним втручанням у правомочності власника та суперечить:

• положенню статті 41 Конституції України про те, що право приватної власності є непорушним,

• положенню статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право мирно володіти майном,

• положенням статті 369 Цивільного кодексу України, законів України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», які визначають виключну компетенцію співвласників багатоквартирного будинку та порядок прийняття ними спільних рішень.

3. Стаття 26² закладає системний конфлікт інтересів у відносинах між монополістом і співвласниками.

Стаття передає фактичний контроль над ІТП теплотранспортуючій організації: вона входить до комісії, ініціює встановлення, видає технічні умови та за замовчуванням здійснює обслуговування. Конструкція, за якої продавець товару (теплової енергії) одночасно проєктує, встановлює і обслуговує обладнання покупця у його власності, є прямо передбаченим законом конфліктом інтересів. Така модель уже випробувана в деяких містах Україні і не дала результату - обладнання, встановлене теплопостачальними організаціями, не забезпечує ані енергоефективності, ані комфорту, бо в ньому зацікавлений лише споживач, а не продавець тепла.

4. Доповнення статті 25 положенням про земельний сервітут на користь теплотранспортуючої організації порушує права власників прибудинкових територій.

Право на встановлення земельного сервітуту для розміщення теплового пункту, у тому числі поза межами будівлі, не співвіднесене зі статтями 98-102 Земельного кодексу України та з режимом прибудинкової території як об'єкта спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку. На юридичні вади цієї норми звертало увагу і Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України.

5. Стаття 26² не відповідає принципу правової визначеності та делегує ключові елементи регулювання Кабінету Міністрів України без встановлення законодавчих рамок.

Стаття містить численні відсилки до «порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України», «типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України», «правил, затверджених…». Жоден із цих актів сьогодні не існує і не оприлюднений для громадського обговорення. Парламенту пропонують ухвалити рамку, зміст якої визначатиметься після ухвалення закону. Це не відповідає принципам належного законодавчого процесу і вимогам правової визначеності.

6. Стаття 26² не виконує зобов'язань України за Ukraine Facility Plan.

Ukraine Facility Plan (Реформа 6, Розділ 15 «Енергетика», Крок 10.14) передбачає встановлення чітких правил підключення/відключення до мереж та удосконалення процедур встановлення ІТП для забезпечення дистанційного контролю та управління попитом. Стаття 26²  і Проєкт загалом жодного з цих завдань не виконують: не запроваджують правил доступу до мереж для незалежних виробників тепла; не реалізують функцій дистанційного контролю та управління попитом; погіршують, замість того, щоб удосконалити, чинні процедури встановлення ІТП співвласниками. Ухвалення статті створює репутаційний ризик для України перед Європейською Комісією і ускладнить діалог за наступними кроками реформи.

7. Реальна процедура удосконалення передбачена в межах самого ж Проєкту і може бути реалізована без статті 26².

Якщо метою є економічний стимул до модернізації, то таким стимулом є диференціація тарифу на транспортування теплової енергії - за технологічною ознакою, а не за ознакою “балансоутримувача”. Просимо комітет підтримати поправки народних депутатів до статті 20 Закону «Про теплопостачання», передбачивши, що: «Тарифи на транспортування теплової енергії для споживачів, будівлі яких обладнані індивідуальними тепловими пунктами з незалежною схемою приєднання (підключення) системи опалення, та для споживачів, будівлі яких не обладнані такими індивідуальними тепловими пунктами, повинні бути диференційовані. Для споживачів, будівлі яких не обладнані індивідуальними тепловими пунктами з незалежною схемою приєднання (підключення) системи опалення, встановлюється підвищувальний коефіцієнт (надбавка) до тарифу, що компенсує витрати на транспортування підвищеного обсягу теплоносія та покриття понаднормативних теплових втрат.»

Така редакція створює прямий ціновий стимул до модернізації, не порушує прав власності, не потребує підзаконних актів Кабінету Міністрів і повністю відповідає логіці Ukraine Facility.

8. Закон України «Про теплопостачання» потребує прямої норми про межу відповідальності і повноважень теплотранспортуючої організації.

Просимо доповнити Закон нормою, за якою повноваження і відповідальність теплотранспортуючої організації обмежуються зовнішньою тепловою мережею до точки приєднання внутрішньобудинкової системи теплоспоживання. Стан і модернізація внутрішньобудинкових систем, у тому числі теплових пунктів, належать до виключної компетенції власника (співвласників) будівлі і регулюються відповідно до Цивільного кодексу України, Закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Реалізувати це можна через доповнення статті 19 Закону України «Про теплопостачання» таким положенням:

«Технічна експлуатація, утримання, ремонт і модернізація внутрішньобудинкових систем теплопостачання, у тому числі індивідуальних теплових пунктів, здійснюються власником (співвласниками) будівлі (споруди) самостійно з дотриманням вимог державних будівельних норм, технічних регламентів, правил технічної експлуатації теплових установок і мереж та правил користування тепловою енергією»

На підставі викладеного, Благодійний фонд «ПроОСББ» просить Комітет:

1. Виключити статтю 26² Закону України «Про теплопостачання» з тексту, що готується до другого читання;

2. Виключити доповнення до статті 25 Закону України «Про теплопостачання» в частині земельного сервітуту на користь теплотранспортуючої організації;

3. Викласти доповнення до статті 20 Закону «Про теплопостачання» у редакції, наведеній у пункті 7 цього листа;

4. Доповнити Закон «Про теплопостачання» нормою про межу відповідальності і повноважень теплотранспортуючої організації відповідно до пункту 8 цього листа.

Висловлюємо готовність до подальшої фахової співпраці з Комітетом, Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України, Міністерством розвитку громад і територій України та іншими зацікавленими сторонами.

З повагою,

голова БФ “ПроОСББ” Погорєлова В.В.