Дедалі частіше виникають питання щодо правомірності нарахувань Виконавцем послуги з постачання гарячої води обсягів   теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання. В цьому блозі пропоную розглянути практичний кейс взаємовідносин Виконавця послуги та Колективного споживача вказаної послуги. 

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. № 315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (надалі Методика 315).

Керуючись Методикою 315, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі Київтеплоенерго або Виконавець) почало нараховувати витрати із забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (надалі ФСГВ).

Однак спочатку такі нарахування були незначними та не викликали у голів правлінь ОСББ та ЖБК жодних запитань. Більш того, ніби є пряма вимога п. 6 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22 червня 2017 року № 2119-VIII з посиланням на вказану методику, а відповідно треба платити.

Йшов час і ОСББ та ЖБК, що укладали договори як колективні споживачі, почали одержувати непомірні рахунки з витрат на забезпечення ФСГВ. На запити голів правління Київтеплоенерго аргументувало розмір нарахувань тим, що в повній мірі не могло одразу реалізувати вимоги Методики 315 з невказаних технічних причин.

Подальшу взаємодію з монополістом доцільно викладати на прикладі одного з моїх Клієнтів. 

Між Київтеплоенерго та Клієнтом, що утримує багатоквартирний будинок, було укладено договір про надання послуги з постачання гарячої води. Клієнт почав одержувати від Виконавця «додаткові» нарахування на забезпечення ФСГВ. 

Спочатку, до 2023 року, такі нарахування були незначними та не ставали тягарем, однак згодом Виконавець почав нараховувати суми, які майже дорівнювали нарахуванням за гарячу воду. Аналіз наданого Клієнтом договору підтвердив право Виконавця нараховувати такі витрати у відповідності до вимог Методики 315. Також було з’ясовано, що загальнобудинковий прилад обліку гарячої води відображає також і обсяг спожитих Гкал. 

Після звернення з листами до Комунального концерну «Центр комунального сервісу» (надалі ЦКС) та Виконавця послуги - Київтеплоенерго, ми одержали майже однакові відповіді, в яких зазначалося, що розподіл обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання здійснюється у відповідності до вимог Методики 315. На наші зауваження, викладені в нових листах, про те, що такі нарахування раптово збільшилися в деяких місяцях майже в чотири-десять разів та зрівнялися з вартістю самої послуги, нам було роз’яснено, що до 2023 року Виконавець не мав можливості в повному обсязі робити такі нарахування з технічних причин. Ні Виконавець послуги, ні ЦКС ніяк не аргументували свою позицію, і що саме змінило алгоритм нарахування так і залишилося невідомим. При цьому аналіз вимог Методики 315 показав, що алгоритми розрахунків методики також не змінювалися після 26.03.2022 року, а внесені зміни стосувалися особливостей її застосування під час дії воєнного стану в Україні і не стосувалися забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання. 

На підтвердження правомірності своїх нарахувань Виконавець послуги та ЦКС послалися на те, що Виконавець керується Методикою № 315, де заначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення ФСГВ (Qгвпф.с), визначається як різниця між показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії та обсягом теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води (Qгвпприг) у відповідності до формули 27 цієї Методики 315 або розрахунково у відповідності до формул 28, 29 цієї Методики у разі відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку теплової енергії. 

Перевіривши зазначені у відповідях посилання було з’ясовано, що такого визначення Методика № 315 не містила, більш того в опалювальний період за наявних технічних умов Клієнта ФСГВ - не визначається (Qгвпф.с = 0) та входить до обсягу споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення. Відповідно, Виконавець послуги безпідставно проводить нарахування ФСГВ в опалювальний період. 

Складники формули 27 не відповідали технічним умовам будинку Клієнта. 

Подальше листування з Виконавцем результатів не дало, він продовжував наголошувати, що правомірно застосовує формулу 27 Методики 315. 

Аналізуючи пояснення Виконавця я прийшов до висновку, що нарахування були помилковими, а означена формула взагалі не може бути застосована, враховуючи технічні умови Клієнта.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

Скориставшись своїм правом, Клієнт викликав Виконавця, який не прибув, що спонукало нас скласти та надіслати Виконавцю претензію та почати готуватися до подачі позову до суду.

Однак, Виконавець, після одержання претензії, зробив перерахунок за весь період на суму з п’ятьма нулями, що повністю влаштувало Клієнта. 

Вважаю неприпустимим зловживання монополіста, що намагається одержати неправомірну вигоду.Тому звертаюсь до вас, шановні голови правлінь ОСББ, ретельно перевіряйте розрахунки та умови договору про надання послуги з постачання гарячої води колективному споживачу. 

У разі наявності вказаної проблеми та необхідності фахової правничої допомоги звертайтеся на мою електрону пошту: [email protected]