Відповідно до звіту Європейського інституту ефективності будівель (BPIE), з початку повномасштабного вторгнення (станом на лютий 2024 р.) в Україні було пошкоджено близько 1,8 млн квартир у багатоквартирних житлових будинках, 220 315 індивідуальних будинків і понад 67 206 місць у гуртожитках. Понад чверть цих об’єктів було повністю знищено.  

Це зруйноване або пошкоджене житло належало 2,5 млн людей. Частина з них змушена була виїхати за кордон чи в інший регіон або населений пункт нашої країни.  Більшість із них мріє повернутися додому – якщо не до свого старого, то до відбудованого на його місці. Однак для цього треба відновити свої будинки. А дехто погоджується отримати житловий сертифікат, відповідно до якого купує нове житло в будь-якому обраному місці.

Замість зруйнованого будинку – квартира

Серед таких, наприклад, колишня мешканка Ірпеня Ярослава Сміян. 2018 року вона купила будинок у селі Волосінь Макарівського району Київської області – для відпочинку зі своїми дітьми. 

“Там дуже гарна місцевість, природа, часто прибігають олені, лисиці, зайці. Ми там посадили сад, – згадує жінка. – Коли 24 лютого 2022 року почалось повномасштабне вторгнення, то я спочатку хотіла переїхати із дітьми в той будинок, аби сховатися там.На щастя, виїхали до Рівного, бо в  березні 2022 року мій будинок в селі Волосінь повністю розбомбили росіяни. Дякувати Богу, що ми були в іншому місці. Коли повернулася у Волосінь на початку червня, то замість будинку побачила гору побитої цегли, посеред якої стирчав снаряд”.

Отже, будинку більше немає, але залишилася земля. Добре, що Ярослава Сміян вчасно встигла вивезти із собою всі документи на будинок і землю. Після повернення пішла до Макарівської міської ради, де їй повідомили, що на її земельній ділянці вже побувала комісія.  

“Я дуже вдячна міськраді, яка швидко все організувала й зібрала необхідні документи (зробили фотографії, склали акти). Мені залишилося лише написати заяву до поліції, надати фотографії зі свого боку, відмовитися від зруйнованого житла та подати заяву через Дію на житловий сертифікат. Вирішила взяти його й отримати компенсацію, аби придбати нове житло, а не кошти на ремонт, бо ремонтувати не було що”.  

Приблизно за два місяці жінка отримала житловий сертифікат і вибрала собі двокімнатну квартиру в Києві, в якій оселилася майже три місяці тому. Тішиться, що компенсації за знищений будинок, який мав 75 м², якраз вистачило на квартиру. Щодо земельної ділянки в селі, то вона залишилася за власницею. Наразі жодних планів щодо неї жінка не має, бо каже, що не дасть із нею ради, оскільки помогти немає кому, бо виховує дітей сама. 
 

Ласий шматок у столиці

Зовсім інша історія у співвласників столичного ОСББ “Будинок на Жилянській”. Це будинок має історичну цінність, бо зведений наприкінці XIX – на початку XX ст., проте не має охоронного статусу. За часів радянського союзу його націоналізували та поділили на 16 квартир. 17 жовтня 2022 року в нього влучив дрон Shahed. 

“Того самого дня до будинку приїхав мер Києва Віталій Кличко, який тут же повідомив журналістів, що будівлю не можна відбудувати, – розповіла Тетяна Махрінська, власниця однієї з квартир будинку. – А за два дні на вайбер-групу мешканців будинку прийшов технічний звіт від КП “Київекспертиза” про результати обстеження та оцінки технічного стану. Звіт датовано 17 жовтня і зазначено час – 18.00. Саме в цю годину рятувальники загасили пожежу. А об 21 годині починалася комендантська година. Отже, з 18 до 21 години неможливо було зробити обстеження будинку, бо він був у диму й завалений власними уламками. У звіті просто є якісь показники, де фігурує різна оцінка його стану – 1, 2, 3 і 4. За деякими показниками стан оцінено власне на “4”, через це загальний стан будинку визнано незадовільним. Проте в документі не зазначено, що його потрібно знести і чому”. 

За два дні відбулися збори з мешканцями будинку, під час яких заступник мера Вячеслав Непоп підтвердив, що будинок не підлягає відновленню, і що міська влада пропонує мешканцям квартири в іншому будинку – на “Червоному Хуторі” (кінцева станція Сирецько-Печерській лінії метро Києва), на 11 та 22 поверхах. Нові квартири пропонувалися за договором міни. Він передбачає, що кожна зі сторін зобов'язується передати другій у власність один товар в обмін на інший, у даному разі – старі квартири в обмін на нові. Люди почали обурюватися і питати, чому їх хочуть відселити так далеко, якщо вони жили в центрі – на Жилянській. Також питали, чому саме за договором міни, який не є договором купівлі-продажу, відтак мешканці вважали його неприйнятним для себе документом для отримання квартири.  

“Інша проблема, яка стурбувала людей: міняли квадрат площі на квадрат (хоча різниця між квадратом у центрі столиці та в районі на відшибі  – суттєва), а якщо на Жилянській була, скажімо, двокімнатна квартира площею 60 м², то замість неї в будинку на відшибі пропонували 40  м². І ніхто не збирався повертати різницю, або не пропонували трикімнатну квартиру взамін двокімнатній”, – зазначила Тетяна Махрінська.  

За порадою юристів, мешканці почали збирати кошти на ще одну експертизу, а також у грудні 2022 р. створили ОСББ, аби можна було укладати договори з різними фондами та будівельними організаціями, підприємствами задля відбудови будинку власними силами. Зробити експертизу будинку погодилися в Державному проєктному інституті “Київпромбуд”. На цю роботу у фахівців пішло приблизно два місяці. Це обійшлося мешканцям у 120 тисяч грн. У висновку експертів зазначається, що будинок знаходиться в аварійному стані, тому що пошкоджено чотири квартири, але фундамент та інша частина будинку цілі, тому відбудові він підлягає.  

Маючи на руках такий документ, співвласники ОСББ попросили зустрітися з ними Кличка і дотичних до теми представників з міського відділу будівництва та архітектури. Ті спочатку погодились, але за пів години до зустрічі повідомили, що вона скасовується. Однак пізніше мешканці довідалися, що зустріч нібито таки була – коли вони пішли геть. І на ній представники міста вкотре зазначили, що будинок не підлягає відбудові.   

Після цього співвласники з’ясували, що будинок не внесений до Реєстру пошкодженого чи зруйнованого майна, отже він не вважається ані зруйнованим, ані пошкодженим. Водночас вони зрозуміли, що оскільки мають фактично три експертизи щодо стану будинку і в жодний із них не сказано, що будинок підлягає зносу, то відповідно його не можуть знести.   

“Написати, що будинок пошкоджений, владі не вигідно, бо тоді його доведеться відбудовувати, – робить висновки Тетяна Махрінська. – Відтак наш будинок по суті у підвішеному стані. Проте жодної комісії, яка би, відповідно до процедури, мала прийти і дати нам акт обстеження, в нас не було. І коли ми запитували, чому цього не було зроблено, представники влади відмовчувалися”. 

Як розповіла представниця ОСББ, співвласники житла зустрілися з Наталією Козловською, заступницею міністра розвитку громад, територій та інфраструктури. Вона порадила людям брати сертифікати, тому що відбудовувати будинок ніхто не буде.  

“Ми не можемо цього зробити з кількох причин. По-перше, бо будинок не знаходиться в Реєстрі зруйнованого житла. По-друге, на сертифікат нам не вигідно подаватися, тому що зараз понизили коефіцієнт по будинку, і тепер сума компенсації зменшилася настільки, що ти нічого не зможеш придбати за ті кошти, що виділяються, в районі, де ми жили”, – пояснила власниця зруйнованої квартири.  

Отже, власники всіх 16 квартир у будинку вирішили відбудовувати його власними силами і зараз намагаються знайти якийсь фонд чи будівельну компанію, яка погодиться допомогти в цьому.  

Земельна ділянка, що була під будинком, не належить їм, але вона йде за будинком, тому мешканці сподіваються, що зможуть відбудувати такий самий будинок, який вони мали. Адже потрібно відбудувати зруйновані квартири, тобто по суті йдеться про реконструкцію, реставрацію. Саме цей варіант їм підходить найбільше. Оформити ж земельну ділянку на ОСББ не так легко. Всі листи, які люди надсилали до влади стосовно землі, ігноруються.  

Будинок, якого немає за документами

Просто таки “містична” історія пов’язана із п’ятиповерхівкою за адресою, вулиця Миру, 16, що в Ірпені. Внаслідок обстрілів у березні 2022 році в ньому сталася пожежа. У Реєстрі будинок фігурує як демонтований. А насправді – одна частина будинку (а саме три підʼїзди (4-6) повністю вигоріла, проте в іншій живуть люди. І кажуть, що їм навіть надходять якісь платіжки за компослуги.  

За висновками комісії, конструкції в будинку аварійні, тому відновлювати немає сенсу – треба зносити. Звіт, де зазначено, що будинок не підлягає відновленню, мешканці отримали в листопаді 2022 р. А після цього власникам квартир видали довідки, що їх будинок демонтований. Водночас місцева влада обіцяла людям відбудувати будинок. Усе це наводить лише на одну думку – земельну ділянку під цим будинком хтось не проти перетворити на гроші. Мешканці зрозуміли, що їх трагедію хочуть використати і поскаржилися в обласну адміністрацію.

“Якби в нас було фінансування, то будинок вже давно би відбудовувався, – виправдовувався Андрій Літвінов, депутат Ірпінської міської ради. – У нас були домовленості та перемовини з міжнародними організаціями, які говорили, що допоможуть, і ми чекали, що вони візьмуть проєкт і зроблять все – і проєкт, і демонтаж, і відбудову. Однак потім отримали відмову, що вони не візьмуть будинок”. 

“Коли до нас приїжджали представники Київської обласної військової адміністрації, то повідомили, що вони розробили проєктно-кошторисну документацію для відбудови. Нам сказали, що відповідно до проєкту, пів будинку будуть зносити (це 4, 5 і 6-й під’їзди, які згоріли), і їх будуть відбудовувати наново. Іншу половину – відремонтують і тоді весь будинок «обшиють»”, – розповіла Ганна Медвідь, мешканка будинку. – А ще мають відновити пошкоджені квартири та покрівлю. Капремонт проведуть за кошти Фонду ліквідації наслідків збройної агресії. Проте, коли це станеться – невідомо. Зараз, кажуть, немає коштів на відбудову, але вже зараз будинок у жахливому стані”. 

Зі слів жінки, в половині будинку, яка не була зруйнована, живуть люди. Інша половина – обсипається й остаточно доруйновується. Власники житла переживають, аби ця знищена половина, якою ніхто не займається вже протягом двох років, не потягнула за собою іншу, вцілілу.  

“Якби ми із сусідами не написали одразу листи на президента, КОВА та на всі інші можливі установи та організації, то напевно, будинку вже не було б. Водночас він і надалі фігурує в Реєстрі як демонтований, а не як пошкоджений. І не зрозуміло, що тепер буде з ним і з тими людьми, які там досі живуть. ОСББ в будинку немає, усім керує ЖЕК. Напевно, тому такий результат”, – припускає Ганна Медвідь.  

Сьогодні власниця однієї зі знищених квартир будинку живе у так званому фінському містечку, що в санаторії “Ластівка”, однак таке житло не надали всім іншим потребуючим мешканцям. Сім’я Ганни Медвідь орендує будинок. Чимало людей живуть за кордоном, але мріють повернутися. Та чи це станеться? Таке враження, що місцева влада чекає, доки природа та час зроблять те, що не вдалося рф, і люди погодяться вступитися із такої дорогої землі в Ірпені.

“Якщо земля в якомусь маленькому населеному пункті, може, нікого не цікавить, то,  наприклад, у Києві чи передмісті, а особливо – в центрі міста, вона – ласий шматочок, – зазначає Дмитро Левицький, юрист у сфері ЖКГ, член правління ОСББ. – Через це забудовники раді знести будинок на земельній ділянці комунальної власності, аби її знову їм виділили, і вони вже вдруге чи втретє щось збудували на цій землі. Такі випадки змушують людей, які мають фінансову спроможність, самостійно відновлювати свої пошкоджені будинки. Гратися в бюрократичні ігри немає коли”.

Якщо твоя земля окупована чи під обстрілами

Вікторія Скоромець все життя прожила в п’ятиповерховому будинку в Бахмуті, і стала там головою правління ОСББ “Вікторія-2018”. Там свого часу жили її батьки, потім донька. Проте після приходу “руського міра” будинок був повністю знищений, і його неможливо відновити.  

“Чи можу я написати заявку про відшкодування за зруйноване житло, якщо власникам житла у Бахмуті не дають компенсацію, оскільки в нас ведуться активні бойові дії, а відтак комісія не зможе підтвердити, чи справді житло зруйноване. Як подати заявку таким самим людям, як я, чиї міста зруйновані, наприклад, бахмутянам, мешканцям Луганщини? Чи повернеться до нас ця земля?”  

Жінка неодноразово ставила ці питання представникам державної влади. Відповіді не отримала. 

“Будинків немає, але якби нам бодай належала та земля, ми могли би на щось розраховувати. Адже ми хочемо жити. Зараз”, – каже вона.  

Окрім згаданої квартири, Вікторія Скоромець має в Бахмуті дві успадковані земельні ділянки під забудову приватних будинків. Одна належала її вже покійному чоловікові, інша – її батькам. На першій родина почала будувати будинок – зробили фундамент, літню кухню, побутові приміщення (капітальні сараї). Ця ділянка неподалік водоканалу, який окупанти розбомбили серед перших об’єктів. А відтак і знищили те, що встигли зробити власники ділянки.  

“Маю на ці ділянки документи під забудову приватних будинків. Але вони залишилися в Бахмуті. Чи дадуть мені якусь компенсацію за них? Я не знаю. І зараз ніхто мені не може дати відповідь на це питання. Юристи кажуть, що наразі відповідей на законодавчому рівні немає. По суті всі бахмутяни залишилися і без житла, і без грошей, за які вони могли б або купити нове житло, або орендувати чуже. До того ж я, а також багато інших внутрішньо переміщених осіб (ВПО) залишилися без виплат”, – констатує жінка. 

Коли колишня бахмутянка стала заступницею голови Ради з питань ВПО при Одеській ОДА та координаторкою проєкту ОПОРИ  “Житло для життя: комплексні рішення для ВПО” на Одещині, то до неї зверталося багато переселенців, які свого часу купили приватні будинки на малій батьківщині, але землю під ними не приватизували. Щодо багатоквартирних будинків, то відведення земельної ділянки під них зробили лише одиниці ОСББ. 

“Найболючіше питання із землею – в Донецькій і Луганській областях, де ворог руйнує міста й села вщент, а також на окупованих територіях, де перспективи повернення житла та землі – невідомі, – зазначила Вікторія Скоромець. – От просто зараз господиня орендованої мною квартири в Одесі виставила її на продаж, відтак я із сім’єю знову шукаємо житло. Це вже буде четверте після виїзду з Бахмута. А якби ми мали своє, то проблеми з орендованим нарешті закінчилися б”. 

Також дуже складна ситуація на Харківщині.   

“У мене є дуже багато звернень від власників приватних будинків щодо земельних ділянок, – розповіла Юлія Самойлова, координаторка проєкту “Житло для життя: комплексні рішення для внутрішньо переміщених осіб (ВПО)” у Харкові. – Чимало випадків, коли ні будівля в селі не була оформлена належним чином, ні ділянка. Тепер будинок зруйнований, але на нього немає документів. А якщо немає документів на будинок, то про землю і не йдеться. Також були питання по земельних ділянках, які входили до дачних кооперативів – люди не оформили цю землю”.  

А, наприклад, у Дворічанській громаді Куп’янського району, де зараз тривають активні бойові дії, зараз вже немає багатьох сіл. Люди, які тікали звідти, не захопили документи.  Наразі всі постраждалі намагаються оформити право власності, якщо є документи. Як будуть оформляти землю – не знають.  

“Ми зверталися до Дворічанської громади, але в них зруйновано БТІ, а документи звідти вчасно не вивезли, тому знайти їх не вдасться”, – каже координаторка. 

Крім того, з її слів, є інший нюанс: часто вартість оформлення бабусиного будиночку в селі є більшою, ніж вартість самого будинку.  

“Я сама оформляла у спадщину будинок померлої мами і 13 соток земельної ділянки (права власності на них були належно оформлені, тобто визначені Актом державної власності). Заплатила за це 25 тисяч грн. Через такі кошти не всі люди вступають у спадщину, хіба би були якісь судові справи”, – додає вона. 

Ось такий клубок проблем. Його потрібно розплутувати. І це робиться. Щоправда, не так швидко, як хотілося б.